НЕХВА́ТКА, и, ж., розм. Відсутність потрібної кількості кого-, чого-небудь. — Не встигла я ще в ступі на кутю стовкти, аж гульк — повз двір сани із села, завернули в маєток. А ввечері чуємо: комісія то була.. Буцімто, більше як тисячу пудів нехватки виявили (Головко, II,1957, 496).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 400.