НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 397.