НЕ́ТЛЯ, і, ч. Невеликий нічний метелик. Нетля — нічний мотиль, полуночник (Фр., І, 1955, 430); * У порівн. Панки збивали маєтки на дурних наших процесах, а ми пеклися по судах, як оті нетлі у каганцях (Козл., Сонце.., 1957, 59); // збірн. Рій нічних метеликів. На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (Коцюб., І, 1955, 261); * У порівн. Думки Сафрона, мов нетля, товчуться в голові (Стельмах, II, 1962, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 395.