НЕТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е. Якому не терпиться, який не може довго терпіти, витримувати, чекати і т. ін. Пан директор став нетерплячий, скривився, піднявся з місця і махнув рукою (Мак., Вибр., 1954, 22); Стовпились [люди] біля дверей і так чекали на Саранчука — цікаві, нетерплячі й стривожені (Головко, II, 1957, 323); // Власт. такій людині. У мене нетерплячий норов; мені коли б сьогодні почав [писати], сьогодні й скінчив (Мирний, V, 1955, 341); // Який виражає стан нетерпіння; сповнений нетерпіння. Глянула [Любов] на Милевського тривожним, нетерплячим поглядом (Л. Укр., II, 1951, 74); Неля нетерплячим рухом плеча раз по раз поправляла хустку (Збан., Незабутнє, 1953, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 394.