НЕСОКРУШИ́МИЙ, а, е, рідко. Якого не можна знищити, зломити; дуже стійкий. В цьому масиві хлібів Лазар Лаврінович відчував могутню, несокрушиму силу (Десняк, Десну.., 1949, 223); З несокрушимим серцем, Боєць стальний рушниці і пера, В постійній боротьбі вогню не зменшив, б’ється (Ус., Лави.., 1948, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.