НЕСОГЛА́СКА, и, ж, рідко. Те саме, що ро́збрат1. У хаті у нас несогласка, сум. Батько хмурий ходить, мати плаче та журиться… (Вовчок, І, 1955, 214); — Товариство, товариство! — подзвонив виделкою Варава по карафці, намагаючись втихомирити несогласку (Стельмах, І, 1962, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.