НЕСМІ́ЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. несмі́ли́вий 1. Франко покмітив, видко, мою несміливість і взяв мене попід руки та й завів у своє купе (Черемш., Тв., 1960, 390); Його охопила така несміливість і страх перед цією розкішшю, що він став біля дверей і не наважувався ступити кроку (Тют., Вир, 1964, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 385.