НЕСЛА́ВА, и, ж. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки і т. ін. На вовка неслава, а їсть овець Сава (Укр.. присл.., 1955, 167); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди? (Вас., IV, 1960, 23); — Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні (Стельмах, І, 1962, 442).

◊ Вво́дити (ввести́) в несла́ву див. вво́дити; У несла́ві ходи́ти — мати погану репутацію.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 384.