НЕСКО́ШЕНИЙ, а, е. Який залишився на пні, якого не скосили. Шуміли край дороги нескошені і потолочені війною жита (Цюпа, Назустріч.., 1958, 278); Мар’ян іде їх ганяти, щоб не толочили нескошену траву (Чорн., Визвол. земля, 1950, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 384.