НЕСКАЗА́ННО. Присл. до несказа́нний. Вечори були повні несказанно лагідної, привабливої краси… (Коб., І, 1956, 532); І враз стало Галині й тепер так само несказанно радісно й вільно, як і тоді ще до війни (Крот., Сини.., 1948, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 383.