НЕСЕСЕ́Р, а, ч. Шкатулка, футляр з речами для туалету, шиття і т. ін. Збоку на носі він вгледів прищик, дістав з несесера кольдкрему, помазав й припудрив (Коцюб., II, 1955, 384); Володимир Русанов пройшов до умивальника з несесером у руках і рушником на плечі (Собко, Стадіон, 1954, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 382.