НЕСВІДО́МИЙ, а, е.

1. Який не контролюється свідомістю, а проявляється несвідомо, мимовільно. Тяжкі сни.. чергувалися з прикрими споминами, з якимсь глухим несвідомим почуттям (Коцюб., І, 1955, 259); Серце мені жахливо стиснулось з несвідомого передчуття… (Досв., Вибр., 1959, 17).

2. Чия свідомість не досягла належного рівня розвитку. — Вона така ще несвідома дитина… (Л. Укр., III, 1952, 508); — Ось якийсь несвідомий школяр нашкодив. Дізнаємося, хто зробив шкоду, суворо покараємо (Коп., Сон. ранок, 1951, 93); // Який неспроможний вірно оцінити навколишню дійсність; політично відсталий. Всяка легальна робота між народом та серед несвідомої інтелігенції нашої поки що неможлива, бо ще не маємо права зборів, спілок (Коцюб., III, 1956, 278); Єдина їх [директорців] надія — на.. заколоти і виступи куркульських елементів та піддурених демагогічною пропагандою несвідомих мас (Еллан, II, 1958, 218).

Несвідо́мий елеме́нт — людина, яка неспроможна вірно оцінити навколишню дійсність. — Саме так і слід розмовляти з несвідомим елементом (Руд., Вітер.., 1958, 298).

3. рідко. Який погано розбирається у чому-небудь. Сам він не знавсь зовсім на господарському ділі і тим мусів держати поки Галушківського, бо йому здавалося, що новий управитель з несвідомим господарства хазяїном тільки плутаниці нароблять (Гр., II, 1963, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 381.