НЕРІ́ВНО¹. Присл. до нері́вний¹. Бог нерівно ділить: жде, щоб самі ділилися (Номис, 1864, № 81).

НЕРІ́ВНО². Присл. до нері́вний². Є свічада, так нерівно одшліфовані, що навіть сам Аполлон одбивається в них карикатурою (Л. Укр., IV, 1954, 134); Терентій помічає, що шийка шкалика нерівно відбита (Стельмах, І, 1962, 498); Остап дихає важко й нерівно (Головко, II, 1957, 366); З самого ранку робочий день у Надії почався нерівно, як мінлива погода (Баш, Надія, 1960, 147); Поет поводиться доволі нерівно (Коцюб., III, 1956, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 376.