Про УКРЛІТ.ORG

нерушимо

НЕРУШИ́МО. Присл. до неруши́мий. Ми стояли на смерть — харків’яни, тамбовці, кияни, Щоб рубіни ясні нерушимо зоріли з Кремля (Мур., Слово.., 1949, 41); Вчителька сиділа нерушимо (Н.-Лев., IV, 1956, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 381.

вгору