НЕРО́ЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять "ліві" революціонери, не можна собі й уявити! (Ленін, 31, 1951, 34); Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (Фр., XVI, 1955, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 379.