НЕРОЗЛИ́ЙВОДА, присудк. сл., розм. Завжди бувають разом, ніколи не розлучаються. До того вони нерозлучні, ці двоє дівчат, просто нерозлийвода!.. (Коп., Подарунок, 1956, 39); Тільки став він головувати, Варя з Кузьмою помирилися. Тепер вони прямо нерозлийвода — куди голка, туди й нитка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 378.