НЕРОЗГА́ДАНИЙ, а, е. Який залишається незрозумілим, невиясненим. Їй, молодій та небувалій, близько все те доходило до серця, будило нерозгадані думки у її голові (Мирний, III, 1954, 232); Парубочі насмішки не могли похитнути в Романові віри, що дівоче життя — це нерозгадана таємниця, яку можна розгадати тільки раз на віку (Стельмах, І, 1962, 123); // у знач. ім. нерозга́дане, ного, с. Те, що залишається незрозумілим, невиясненим. Яке це складне створіння людина! Як багато ще в ній нерозгаданого… (Гончар, Тронка, 1963, 214); // Якого вчинки, поведінка незрозумілі, загадкові для інших. Але перше, ніж братися до рядових козаків, треба було кінчати з хитрим і досі нерозгаданим командиром сотні (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 67); От біда з цією Ольгою. Вона ще й тоді була якась потайна і нерозгадана (Кучер, Голод, 1961, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 378.