Про УКРЛІТ.ORG

нервовий

НЕРВО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до нерв 1. Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (Донч., II, 1956, 202); І збудження і гальмування є результатом активної діяльності нервової клітини (Заг. догляд за хворими, 1957, 11).

2. Зв’язаний із збудженістю, роздратуванням нервів. Олександра з нервовим поспіхом бігала по хаті, сама не знаючи, що робить (Коцюб., І, 1955, 28); Нервова тривожність з’явилася в рухах бійців (Гончар, III, 1959, 137); // Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін. [Любов (нервовим голосом):] Чого ви, панове, так збентежились? (Л. Укр., II, 1951, 12); Вони [дозорці] передають униз нервові слова командирові (Ю. Янов., II, 1958, 80); Її нервове обличчя відбивало хвилювання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17).

3. Який виник від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів. [Милевський:] Застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит, або нервовий параліч, з серцем нелад (Л. Укр., II, 1951, 74); Од хвилювання він навіть зблід, і одна нога дрібно затремтіла в нервовому дрожі (Головко, II, 1957, 483); Вона лікувалась багато, але давнє нервове потрясіння залишило на ній свої сліди (Сміл., Сашко, 1954, 229).

4. Який перебуває у стані підвищеної чутливості, збудження, хвилювання, роздратування. Її повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (Н.-Лев., IV, 1956, 122); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Ткач, Плем’я.., 1961, 46).

5. Різкий, поривчастий, з раптовими швидкими ривками. Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (Коцюб., І, 1955, 209); Ляхович заморгав повіками, нервовим жестом надів окуляри (Ле, Історія радості, 1947, 165).

6. перен. Сповнений неспокою, турбот, хвилювання (про обстановку, роботу і т. ін.). Москва. Живе нервовим, напруженим життям (Еллан, II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 374.

вгору