НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, а, е.

1. Який не піддається або погано піддається якій-небудь дії, якомусь впливові. Якими важкими здаються весла! Немов штовхаєш уперед.. кілька тонн чогось важкого і непіддатливого (В ім’я Вітч., 1954, 63); Трохи непіддатливим був ватман, зате метал слухався його, як владного господаря (Рад. Укр., 14. V 1961, 2).

2. перен. Стійкий, непохитний у своїх діях, учинках (про людину). Ось такою чіпкою та цупкою, міцною та непіддатливою видається.. Тоня Горпищенко (Гончар, Тронка, 1963, 171); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Ткач, Арена, 1960, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 354.