НЕПРОЇЗНИ́Й, а́, е́. Те саме, що непрої́жджий. Яринка завернула в маленьку непроїзну вуличку, яка вела до Дінця (Донч., IV, 1957, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 371.