НЕПРОНИ́КЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. непрони́кливий. Антон побоювався нічної непроникливості і тепер був вдячний Шульзі, що лежав поруч у непорушному спокої (Коп., Навколо полум’я, 1961, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 372.