НЕПРИСТО́ЙНО. Присл. до непристо́йний. Окремі учні непристойно поводять себе; // у знач. присудк. сл. Ви не кричіть на мене. Це непристойно. Це некультурно (Шиян, Баланда, 1957, 123); Вважав [Борка], що непристойно дертися в сад через паркани (Гончар, IV, 1960, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 369.