НЕПРА́ВИЙ, а, е.

1. Який діє, поводить себе несправедливо, неправильно. Щоб розвіяти сумніви у Коваліва, а разом з тим затамувати власний біль, він сказав з викликом: — Ви неправі (Чаб., Тече вода.., 1961, 54); // у знач. ім. непра́ві, вих, мн. Ті, хто діє неправильно, всупереч справедливості. Бог кара неправих, Правим помагає (Шевч., II, 1963, 289).

2. Який суперечить справедливості, правді; несправедливий. — От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш (Мирний, IV, 1955, 115); — Неправе діло задумала княгиня, — сказав Добислав (Скл., Святослав, 1959, 126); Цар творив неправий суд І війною нищив люд (Перв., Райдуга.., 1960, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 366.