НЕПОСЛА́БНИЙ, а, е. Який відбувається або здійснюється з однаковою силою, не ослаблюючись. — Вашу розповідь я вислухав з непослабним інтересом (Смолич, Світанок.., 1953, 369); Партія весь час з непослабною увагою стежила за роботою великих і малих партизанських з’єднань (Шер., Молоді месники, 1949, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 363.