НЕПОСИДЯ́ЧКА, и, ж.: Бере́ непосидя́чка кого, розм. — не сидиться кому-небудь. Мотрю в бабиній хаті непосидячка брала, щодня вона заходила в свою хату (Мирний, І, 1949, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 363.