Про УКРЛІТ.ORG

непоміркований

НЕПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Який не знає міри у своїх бажаннях, вимогах; нездержливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229).

2. Який діє без обдумування; нерозсудливий. — А ти, вража дочко, така непоміркована, що ставиш горщик на самому краєчку! (Н.-Лев., III, 1956, 209); // Уживається як лайливе слово. — Навіжена, безглузда, непоміркована, схаменись! — говорив Клим, приступаючи до Лукини (Н.-Лев., III, 1956, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 361.

вгору