НЕПОКІ́РЛИВО. Присл. до непокі́рливий. * Образно. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать (Коцюб., III, 1956, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 360.