НЕПОВОРУ́ШНИЙ, а, е, діал. Нерухомий, непорушний. Ідеш отак рано.. і купаєшся в чистім неповорушнім воздусі [повітрі] (Коб., III, 1956, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 357.