НЕПОВА́ГА, и, ж. Зневажливе, нечемне ставлення до кого-, чого-небудь. Чарка пішла навкруги стола. Яким не випив і тим показав очевидячки неповагу до гостей (Н.-Лев., І, 1956, 191); Він зроду ні в чому не міг терпіти неправди й неповаги до старших (Стельмах, II, 1962, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 356.