НЕПЕРЕБІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неперебі́рливий. Для нього не було неможливого. Неперебірливість у засобах поєднувалася в ньому з відвагою, винахідливість з упертістю (Загреб., Європа 45, 1959, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 353.