НЕОХА́ЙНІСТЬ, пості, ж. Абстр. ім. до неоха́йний. Нужда, недостача, неохайність глибоко уразили серце матері; ще вона мов і не бачила ніколи нічого біднішого, злиденнішого (Мирний, IV, 1955, 43); Зовнішня неохайність призводить до занепаду дисципліни (Шиян, Партиз. край, 1946, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 351.