НЕОСІ́ЛИЙ, а, е. Який не має постійного місця проживання (про народи, племена і т. ін.); кочовий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 350.