НЕОПИ́САНИЙ, а, е.

1. Який не підлягав описові, якого не описали. Неописане майно.

2. Якого важко виразити, описати словами. — Я з неописаною тривогою поклонився і став, неначе вкопаний (Фр., IV, 1950, 293); — Дівчата, красуні ви наші неописані, чи не вирішили ви гуртом вийти за наших хлопців заміж? (Збан., Переджнив’я, 1955, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 349.