НЕОЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Який не має при собі зброї. [Шапіга:] О, які ви всі грізні. Неозброєній людині увійти страшно (Мик., І, 1957, 215).

◊ Неозбро́єним о́ком — без допомоги оптичних приладів. Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (Трубл., Лахтак, 1953, 7); Спостерігаючи зоряне небо, ми можемо налічити кілька тисяч зірок, які можна бачити неозброєним оком (Наука.., 2, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 347.