НЕОГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що необгоро́джений. Вона [хатина] стояла край села, неогороджена, без тину (Сос., Солов. далі, 1957, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 346.