НЕОБРО́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Не підготовлений для вирощування рослин (про землю, грунт і т. ін.). Необроблена земля їжилась торішнім бадиллям, і на чорних руїнах завжди сиділо вороння (Коцюб., II, 1955, 10); За необробленим, забур’янілим городом ховався берег невеличкої річки (Дмит., Обпалені.., 1962, 22); // Якого ніхто не обробляв. Необроблена деревина.

2. Який не має викінченої форми. Бажаючи побачити п’єсу на сцені та вважаючи надрукований варіант лише чорновим, необробленим, Квітка доробляє комедію ["Дворянские выборы"] (Вітч., 4, 1964, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 345.