НЕНАЖЕ́РНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що ненаже́рливий. Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (Горд., II, 1959, 14); Біда простим родинам: на землі чудовій тій був господарем єдиним ненажерний багатій (Уп., Вірші.., 1957, 173); Заходьте в світ, відстояний людьми Від ненажерних зграй, від замахів лукавих! (Рильський, III, 1961, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 342.