НЕНАВМИ́СНИЙ, а, е.

1. Здійснюваний, зроблений, сказаний і т. ін. без наперед продуманого наміру; невмисний.

2. Який стався несподівано, непередбачено; випадковий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 341.