НЕНА́ВИСТЬ, і, ж., до кого — чого і без додатка. Почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Коцюб., І, 1955, 26); Данило збагнув, що в ньому закипає ненависть (Коп., Лейтенанти, 1947, 102); // Вороже ставлення до кого-небудь. Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Еллан, II, 1958, 103); — Тільки ненависть, тільки помсту, тільки смерть мусить зустріти ворог на радянській землі! (Панч, Іду, 1946, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 341.