НЕМОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до немора́льний. О. Альойзій аж почервонів зі зворушення. Ще з більшим завзяттям доказував Миколі про неморальність перекупства [при виборах] (Март., Тв., 1954, 171);-Наш реалізм осяяний комуністичним ідеалом, що є тією ідейно-мистецькою вершиною, з якої художник оцінює явища життя і дії своїх героїв, судить про моральність чи неморальність дій і вчинків людей (Літ. газ., 18. І 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 340.