НЕМОЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до неможли́вий 1. Але трудність не є неможливість (Ленін, 22, 1950, 52); Найбільша драма мого життя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (Коцюб., III, 1956, 282); Неможливість якось виправдатися, розуміння того, що Оксана сказала правду, найбільше злостили його (Собко, Шлях.., 1948, 11).

◊ До неможли́вості — надзвичайно, дуже сильно. Коли вже є клуб, можна створити і театр. А цього театру хотілося Лялі до неможливості (Вільде, Повнол. діти, 1960, 291); Страшне, схудле до неможливості обличчя [сина] побачила вона в ту одну мить (Хотк., І, 1966, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 339.