НЕМИ́СЛИМИЙ, а, е. Який не може бути, відбутися; якого важко собі уявити; неможливий. Соціалістична дійсність не тільки не стирає, не нівелює індивідуальності, а навпаки, — дає такі можливості для її розвитку, які зовсім немислимі в буржуазному суспільстві (Рильський, III, 1956, 157); — Повернення до попереднього порядку вже, очевидно, буде немислимим (Стельмах, Хліб.., 1959, 632).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 337.