НЕМИ́ЛОСТИ́ВО. Присл. до неми́лости́вий. А що вже наймита маленького, то він [хазяїн] поїдав немилостиво (Вовчок, І, 1955, 296); Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого, і його діяльність, і критиковано різко, немилостиво (Хотк., II, 1966, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 336.