НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що немилосе́рдний. Вийде [Варка] між люди здається, .. що от оступлять її осудливі, немилостиві й правії душі, й нікуди їй вже бігти буде… (Вовчок, І, 1955, 169); Билося дерево громом немилостивим в люту осінню ніч, валилося в пропасть бездонну (Хотк., II, 1966, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 336.