НЕМИЛОСЕ́РДНО. Присл. до немилосе́рдний. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником попід черево (Н.-Лев., II, 1966, 204); У повітрі стало душно, немилосердно пекло сонце (Досв., Гюлле, 1961, 189); Оксана.. прикривала долонею рота, що його немилосердно роздирало недоречне позіхання (Іщук, Вербівчани, 1961, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 336.