НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, а, е.

1. Не властивий людині, не характерний для людини, не такий, як у людей. Смерть його, як і життя, нелюдська була (Мирний, І, 1954, 48); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Гр., І, 1963, 262); Більше за інших крутився [Фред] під баян з своєю тоненькою партнеркою, яку він називав нелюдським ім’ям — Муха (Ткач, Арена, 1960, 42).

2. Який виходить за межі людських можливостей, дуже великий силою свого вияву, прояву; незвичайний. Чорні очі горять нелюдською тугою (Л. Укр., III, 1952, 576); Зі страшенними, нелюдськими зусиллями став [Василь] на ноги (Хотк., І, 1966, 116); В країні тій великій, де було кругом без ліку і багатства, і красот, — у тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ (Забіла, У.. світ, 1960, 148).

3. Дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний. Нелюдський розбишака зловив малу дитину за ногу, як замахнувся, полетіла дитина на воду (Мак., Вибр., 1956, 510); Широкою полосою в прифронтовій смузі пройшла хвиля нелюдських погромів (Еллан, II, 1958, 218); // Недостойний людини; ганебний. Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 333.