НЕ́ЛЮД, а, ч. Жорстока, зла, бездушна людина. Я пішла до сього нелюда задля шматка хліба, але ж сей хліб мені в горлі став! (Л. Укр., III, 1952, 547); Прекрасні слова були сказані Максимом Рильським в суворі дні війни, коли фашистські нелюди хотіли знищити культурні надбання нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 114); — Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! — заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (Стельмах, І, 1962, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 332.