НЕЛЮБО́В, і, ж. Почуття неприязні, неприхильності до кого-небудь. Більше всього не пойме [не зрозуміє] Настя нелюбові Парасчиної до дітей. Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Мирний, IV, 1955, 70); Серед січовиків почувалася прихована нелюбов до цього гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 47); // до чого, розм. Відсутність бажання що-небудь робити, виконувати і т. ін. Мовчки рушив [Григорій] на Схід.. у супроводі жінки Харитини й собаки Султана, якого шанував за тактовність і нелюбов до гавкання (Довж., І, 1958, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 332.