НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ, а, е. Заборонений законом; підпільний, незаконний. Син Григор, ще студентом, вступив у соціал-демократичну партію, в той час нелегальну (Головко, II, 1957, 585); Приїжджі із Цюріха привезли чимало нелегальної літератури (Кол., Терен.., 1959, 238); Шевченко налагоджує широкі зв’язки з нелегальними політичними гуртками в столиці і на Україні (Слово про Кобзаря, 1961, 153).

На нелега́льному стано́вищі — таємно, без законного дозволу. Вузенькими вулицями він обминув центр міста і підходив до будинку, в якому тимчасово мешкав на нелегальному становищі, під чужим прізвищем (Цюпа, Назустріч.., 1958, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 331.