НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, а, е. Пильний, нерухомий (про погляд, очі); немигаючий. Дівчина проводжала літака некліпаючим поглядом (Гончар, Земля.., 1947, 92); Скляні, некліпаючі очі дивилися кудись у куток (Добр., Ол. солдатики, 1961, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 328.